На початку ХVII століття дослідження Арктики тільки починалися, і багато мореплавців, включаючи Генрі Гудзона , були впевнені, що вода в районі Північного полюса вільна з льоду і по ній можна доплисти з Атлантики до Азії коротким шляхом. Коли Росія облаштовувала Північний морський шлях на сході вздовж своїх кордонів, Англія шукала прохід у льодах на північному заході. Забігаючи вперед, відзначимо, що успіху вдалося досягти і тим, і іншим, але західний шлях через Канаду виявився успішним.
Одним із найнаполегливіших дослідників був капітан Генрі Гудзон. Його рання біографія залишається маловідомою, але відомо, що він розпочинав свою кар’єру на флоті простим юнгою і згодом дослужився до капітана. Незважаючи на сумніви про точність цієї версії, Гудзон був людиною цілеспрямованою та поважною. Московська торгова компанія допомогла йому спорядити дві експедиції у пошуках північно-західного проходу, проте обидві закінчилися невдало. Лід перегороджував шлях кораблю.
Потім Генрі Гудзон знову вирушив в експедицію коштом Ост-Індійської компанії, але знову зазнав невдачі. Після повернення до Англії, Гудзон був ув’язнений через неприємності зі звітними документами. Однак, короткий шлях до Азії був життєво необхідний торговим компаніям Англії. Морські подорожі навколо Африки, доставляючи товари до Китаю чи Індії, були довгими і дорогими, а чай та прянощі з Азії мали величезний попит.
Після того як Гудзона звільнили, реабілітували і знову відправили на пошуки, в 1611 його корабель «Діскавері» досяг узбережжя Північної Америки. Там Генрі Гудзон виявив затоку, яка, як він сподівався, приведе її до найкоротшого шляху до Азії. Проте сувора зима заморозила води затоки, і експедиція змушена була зупинитися на зимівлю.
Зимівка виявилася важкою. Люди страждали від нестачі продовольства та цинги. Коли навесні вода відкрилася, команда вимагала від капітана повернутися додому. Але Гудзон наполягав на продовженні подорожі, сподіваючись знайти допомогу місцевих індіанців. Це викликало бунт на кораблі. Бунтівники висадили Генрі Гудзона, його сина та кількох відданих йому людей у шлюпку, залишивши їх без їжі та зброї, і залишили їх у затоці.
Після цього «Діскавері» вирушив до Англії, а бунтівників було заарештовано. На пошуки капітана та його супутників було споряджено експедицію, але жодного сліду від них так і не знайшли. Без їжі та зброї їхні шанси на виживання у крижаних водах були мінімальними.
Місце, де востаннє бачили Генрі Гудзона, стало відоме як протока Гудзона. А річку, на якій було засновано Нью-Йорк, було названо на його честь. Суд, до речі, виправдав бунтівників, що стало несподіваним поворотом у цій трагічній історії. Місце його смерті досі залишається невідомим, і історія його зникнення викликає інтерес у істориків та дослідників. Відповідь на запитання, де загинув Генрі Гудзон , ймовірно, так і залишиться таємницею, а його відкриття та ім’я житимуть в історії.
