Восьмого грудня 1881 року у Віденському театрі комічної опери під час вистави сталася раптова і неймовірно сильна пожежа. Загинуло 476 людей. Більшість із них померла від опіків біля стін театру, тому що нещасним не було кому надати своєчасну медичну допомогу. І це при тому, що у лікарнях міста було достатньо вільних ліжок, щоби розмістити там усіх постраждалих. Однак пацієнтів було просто нема на чому туди доставити вчасно.
Буквально наступного дня міська влада організувала Віденське добровільне рятувальне товариство. По суті цей день і став датою народження служби Швидкої допомоги на планеті. Саме так з’явилася швидка допомога — 1881 року в Австрії, країні, яка першою вигадала цю службу порятунку. На вулицях Відня виникла швидка допомога у вигляді кінних возів із двоярусними ношами, які підбирали на вулиці постраждалих.
У Російській імперії така служба з’явилася на 16 років пізніше. Спочатку чомусь у Варшаві і лише потім – у Москві та Санкт-Петербурзі. До речі, в обов’язки персоналу таких возів входила не тільки евакуація постраждалих, а й побори сильно п’яні на вулиці, щоб вони не замерзли під час сильних морозів. Так що служба швидкої допомоги в Російській імперії народилася одночасно із системою витверезників.
Чому машину швидкої допомоги називають каретою?
Перші кінні візки для перевезення лежачих постраждалих на ношах на вигляд нагадували карети. Їх так і називали, і це найменування настільки прижилося, що використовується по відношенню до автомобілів і в наші дні. Машину швидкої допомоги називають каретою саме завдяки цій історичній традиції.
Втім, саме в Російській імперії була і до цього дуже поширена розгалужена система допомоги хворим або травмованим. Історія виникнення першої допомоги в цих землях сягає корінням у церковні традиції: при церквах, яких у містах було завжди багато, будувалися богадільні – так звані божі притулки, де містилися старі, інваліди та малорухливі жебраки. Там само і надавали медичну допомогу в екстрених випадках. Не дуже яку, звичайно, але це все одно краще, ніж помирати на вулиці. У богадільні постраждалих зазвичай доставляли поліцейські чи двірники.
Спочатку служба швидкої допомоги обслуговувала лише нещасні випадки. Термінові виїзди додому не практикувалися. Вважалося, що для цього достатньо сімейних чи просто викликаних лікарів. Тільки в 1926 році в Москві з’явилися автомобілі та мотоцикли з коляскою для екстреного виїзду додому.
Склад виїзної бригади швидко визначився у роки і з того часу практично залишався незмінним. Центральною фігурою був лікар, при ньому знаходився санітар, керував автомобілем водій. Тільки зараз у складі екіпажу санітара замінив фельдшер, який має спеціалізовану медичну освіту та має навички надання першої допомоги нарівні з лікарем.
Сучасні швидкі мають свої підстанції, закріплені за районами великих міст. Є спеціалізовані автомобілі для екстреної реанімації, які рятують пацієнтові життя ще до під’їзду до лікарні. Своєрідною швидкою вважається санітарна авіація, коли бригади лікарів доставляються на гелікоптерах у віддалені населені пункти. Не за горами поява швидкої допомоги, що літає на невеликій висоті, і в містах.
