В історію ця битва увійшла, як остання велика битва вітрильних суден. Відбулася вона 30 листопада 1853 року в Синопській бухті Чорноморського узбережжя Туреччини. Ця дата Синопської битви вважається переломною в історії морських боїв. Цього дня російська вітрильна ескадра під командуванням флотоводця Петра Степановича Нахімова фактично знищила турецький флот на його ж бойових позиціях. Командувач Синопською битвою проявив себе як майстер маневру і раптовості. Але перемога виявилася Пірровою. У відповідь заради підтримки турків війну Росії оголосили Франція та Англія. У результаті Севастополь був обложений і зданий 1856 року, як і кілька інших міст Чорноморського узбережжя. Росія втратила весь Чорноморський флот, який був затоплений. Більше великих битв на морях країна не вигравала. Попереду залишалася тільки безславна Цусіма в російсько-японській війні.
Синопська битва: історія, наслідки та уроки
Навіщо потрібно було воювати з Туреччиною
Історики досі не мають однозначної думки щодо доцільності цього військового конфлікту. Росією правив тоді Микола I – людина амбітна, але занадто самовпевнена. Країна вела уповільнену війну на Кавказі, на який турки теж претендували. Синопська битва і її наслідки стали прямим наслідком геополітичних ігор великих держав.
Але на той час Османська імперія вже не мала колишньої сили і поступово потрапляла в залежність від Англії, яка теж була не проти господарювати в Чорному морі. Для цього англійці постійно схиляли Туреччину до участі в Кавказькій війні, щоб послабити Росію. І свого домоглися – наприкінці вересня 1853 року Османська імперія офіційно оголосила Росії війну. Ця подія стала прелюдією до трагічних подій Кримської війни, в яких Синопська битва зіграла ключову роль.
Обставини морської битви
Микола I розумів, що англійці будуть турків підтримувати, і майже напевно візьмуть участь у військових діях. Але він був абсолютно впевнений, що Франція в конфлікт не вплутається, і прорахувався. Французи давно мріяли взяти реванш за поразку у війні 1812 року. Але це з’ясується пізніше.
А спочатку в Синопську бухту наприкінці листопада вирушила ескадра Нахімова, щоб розгромити турецький флот. Одразу слід зазначити, що ця експедиція російським вітрильникам вдалася блискуче. Синопську битву Кримська війна зробила символом останньої великої перемоги російського флоту. Атака була раптовою, кораблі маневрували всупереч застарілим канонам морських битв, вишикувавшись не в одну лінію, а одразу у дві. Фактично турецька ескадра була оточена з двох боків і розбита. Адмірал Осман-паша був полонений, його флот знищений. Турки втратили понад три тисячі моряків і тисячу десантних піхотинців. Втрати ескадри Ушакова склали 38 осіб. Він повернувся до Севастополя тріумфатором, а Синопську битву історія запам’ятала як блискучий приклад бойової ефективності вітрильного флоту.
Наслідки
Але незабаром до чорноморського узбережжя Росії підійшли військові кораблі Англії та Франції. Причому, це були вже не малопотужні вітрильники, а пароплави, яких у Російської імперії тоді не було. Почалася облога Севастополя, під час якої Павло Степанович Нахімов був смертельно поранений. Сучасники розповідали, що він немов шукав смерті, обходячи позиції на березі. Затоплення Чорноморського російського флоту стало для нього найсильнішим ударом. Так завершилася славна, але коротка ера, в якій Синопська битва стала фінальною сторінкою.
Мирний договір у Кримській війні підписав уже Олександр II після смерті Миколи I. Севастополь вдалося повернути, але контроль над Молдавією та узбережжям Дунаю імперія втратила.
Зате за рік переможно для Російської імперії завершилася війна на Кавказі. Без підтримки турків горяни протрималися недовго. Хоча дата Синопської битви залишилася в пам’яті народу, саме вона стала відправною точкою масштабної європейської війни.
