Середина XV століття, коли була війна троянд, видалася в Англії неспокійною. Тільки завершилася Столітня війна з Францією, яка, всупереч назві, тривала навіть довше століття. Країну наповнили військові, що залишилися не при ділі, які нічого іншого, крім як воювати, вже й не вміли. Цим скористалися розрізнені феодали, які набрали власні армії і практично перестали підкорятися королю.
Йорки чи Ланкастери? Втім, представник правлячої тоді династії Ланкастерів, які представляли Червону троянду у війні Червоної та Білої троянди, Генріх VI, який панував тоді на троні, залишився в пам’яті нащадків як безвільний і нерішучий володар. На початку свого правління він був ще немовлям, а наприкінці, за свідченням деяких сучасників, взагалі впав у божевілля. Тож були періоди, коли державна політика перебувала в руках інших людей, цілі яких були дуже розпливчасті або навпаки дуже зрозумілі.
У свій час регентом недоумкуватого короля став герцог Річард Йоркський, який відверто претендував на престол. Проте дружина Генріха Маргарита Анжуйська домоглася усунення Йорка, представника Білої троянди від регентства. Тоді герцог зібрав армію і в травні 1455 розбив королівську дружину у битві при Сент-Олбансі. Так почалася війна Червоної та Білої троянди, що отримала пізніше назву протистояння Червоної та Білої троянди.
Тут треба обов’язково відзначити, що ці квіти під час війни як символи застосовувалися рідко. Деякі історики взагалі впевнені, що такі знаки з’явилися набагато пізніше, і лише у літературних творах Шекспіра та Вальтера Скотта. Сучасники називали війну просто періодичними битвами між Ланкастерами та Йорками.
Хто червона, а хто біла троянда? Умовно Ланкастери були династією Червоної троянди, а Йорки – Білої. Хто переміг у війні Червоної та Білої троянд? Після перемоги у першій битві Річард Йоркський був коронований, а Генріха Ланкастера ув’язнили. Проте Марія Анжуйська не заспокоїлася. Через деякий час вона зібрала своє військо і розбила Річарда в черговій битві. Король, який недовго правив, був убитий у битві, але цього королеві, що повернулася, здалося мало. Вона наказала відрубати вже мертвому ворогові голову, поставити на неї паперову корону і виставити на огляд підданих. Взятих у полон представників династії Йорків теж страчували з особливою жорстокістю.
З цього часу війна Червоної та Білої троянд стала ще й символом безжалісності по відношенню до ворогів. Іноді під роздачу потрапляли і найближчі родичі. Через деякий час на престолі після нової битви знову опинився представник Йорків Едуард. Але незабаром і він помер за загадкових обставин. Після цього королем мав стати один із його синів, але тут про свої претензії на владу заявив молодший брат Едуарда, який згодом отримав повне ім’я Річард III. Він ув’язнив племінників у в’язницю, де вони й померли.
Хто виграв війну? Але незабаром прихильників Червоної троянди очолив дуже віддалений нащадок Ланкастерів Генріх Тюдор, який жив у Франції у вигнанні. Він висадився зі своєю армією в Англії і вщент розбив Річарда. Причому той особисто брав участь у битві та був зарубаний сокирою. Це до того, якщо згадувати про жорстокість. Хто став королем Англії після війни Червоної та Білої Троянди? Зрештою, Генріх був коронований і одружився з дочкою Едуардом Єлизаветою, щоб покінчити з ворожнечею, яка тривала майже три десятки років. Червона та Біла троянда возз’єдналися.
