Османська імперія за свою багатовікову історію знала чимало правителів із крутою вдачею. Одні вели кровопролитні війни, інші влаштовували масові страти, треті перетворювали палацові інтриги на справжню бійню. Але якщо говорити про те, хто був найжорстокішим султаном в Османській імперії, то пальму першості зазвичай віддають Мураду IV.
Мурад зійшов на престол у 1623 році, коли йому було лише одинадцять років. Спочатку імперією фактично правили його мати Кес-султан та впливові візирі. Але подорослішавши, молодий султан взяв владу до рук і показав, що означає справжня залізна хватка. Він правив з 1623 по 1640 рік, і ці сімнадцять років стали одними з найкривавіших історія Османської династії.
Найкривавіший султан славився своєю неймовірною підозрілістю та запальністю. Мурад міг страчувати людину просто за те, що та здалася їй недостатньо шанобливою або подивився не так. За деякими даними, за роки його правління було страчено близько 25 тисяч осіб – причому багатьох він вбивав власноруч. Султан мав незвичайну фізичну силу і, кажуть, міг одним ударом меча розрубати людину надвоє.
Найгірший султан любив інкогніто блукати нічним Стамбулом і особисто розправлятися з тими, хто порушував його жорсткі закони. Переодягнувшись у простий одяг, він виходив на вулиці зі своїми охоронцями і влаштовував справжнє полювання на порушників. Особливо діставалося тим, хто насмілювався пити вино чи курити тютюн – Мурад заборонив і те, й інше під страхом смертної кари. Він вважав, що алкоголь і тютюн послаблюють націю, і безжально винищував усіх неслухняних. Кав’ярні закривалися, таверни зносилися, які власники вирушали на плаху.
Якось Мурад побачив групу жінок, які надто голосно веселились у саду. Султан вважав це непристойним і наказав утопити їх у Босфорі. Іншого разу він стратив головного муфтія імперії тільки за те, що той посмів заперечити йому з релігійного питання. Навіть високопоставлені візирі та воєначальники жили в постійному страху – ніхто не знав, що зайде в голову султанові завтра.
Мурад IV стратив своїх братів
Однією з похмурих епізодів правління Мурада IV стала розправа з своєї сім’єю. Султан мав дев’ятнадцять братів, але на момент його смерті в живих залишався лише один – Ібрагім. Решту стратили за наказом попередніх султанів або самого Мурада. Це була звичайна практика в Османській імперії: новий султан часто усував усіх потенційних претендентів на трон, щоб уникнути смути та громадянської війни.
Коли Мурад серйозно захворів у 1640 році і зрозумів, що вмирає, він наказав стратити свого останнього брата Ібрагіма. Мурад 4 стратив своїх братів без вагань, але цього разу мати Кесем-султан зуміла сховати Ібрагіма та врятувати йому життя. Вона переконала вмираючого султана, що брат уже мертвий. Тільки так династія Османів продовжилася – адже сам Мурад не мав синів, здатних успадкувати престол.
До речі, такі сімейні трагедії траплялися і раніше. Згадати хоча б історію з великим візиром Ібрагім-пашою, найближчим другом та радником Сулеймана Чудового. Султан наказав стратити його в 1536, піддавшись на інтриги своєї дружини Хюррем. А потім Сулейман власноручно наказав задушити свого старшого сина Мустафу, побоюючись змови. Тож жорстокість в османській династії передавалася з покоління до покоління.
Втім, найжорстокіший султан – поняття відносне. Для своїх підданих Мурад був жорстоким тираном, проте зовнішньополітично він повернув імперії колишню могутність. Він особисто очолював військові походи, відвоював Багдад у персів у 1638 році і навів лад у армії залізною рукою. При ньому імперія перестала бути іграшкою в руках яничарів та придворних інтриганів. Мурад жорстоко придушив заколот яничарів у 1632 році, стративши тисячі бунтівників та відновивши дисципліну у військах.
Султан був фанатично відданий тренуванням та військовій справі. Він щодня вправлявся зі зброєю, стріляв із лука і брав участь у кінних змаганнях. Кажуть, що його стріли пробивали щити наскрізь, а сам він міг натягнути тятиву такої тугої цибулі, з якою не справлялися навіть досвідчені воїни. Ця одержимість силою та перевагою над іншими відображалася і в його манері правління.
Говорячи про жорстокість в імперії Османа, не можна не згадати і жінок. Найжорстокіша султанша Османської імперії – це, мабуть, Кесем-султан, та сама мати Мурада. Після смерті сина вона фактично правила через свого другого сина Ібрагіма, а потім через онука Мехмеда IV. Кесем усувала конкурентів, плела інтриги і не зупинялася ні перед чим заради збереження влади. Вона організовувала вбивства неугодних візирів, підкуповувала яничар і навіть планувала повалити свого онука, коли той почав виходити з-під контролю.
У результаті вона сама стала жертвою палацового змови в 1651 році – її задушили у своїх покоях за наказом невістки Турхан-султан. Боротьба за владу у гаремі була не менш кривавою, ніж на полі бою.
Мурад помер у віці лише 28 років, мабуть, від цирозу печінки. Іронія долі: султан, який стратив тисячі людей за вживання алкоголю, сам був запійним пияком і регулярно влаштовував багатоденні пиятики у своєму палаці. Його шалений характер і схильність до насильства, можливо, посилювалися саме пристрастю до випивки.
Так що якщо вас запитають, хто ж носить титул найжорстокішого правителя Османської імперії, сміливо називайте Мурада IV. Цей султан перетворив свій палац на місце, де щодня міг стати останнім, а вулиці Стамбула – на арену для нічних страт. Його правління – це приклад того, як абсолютна влада та параноїдальна підозрілість перетворюють людину на справжнього тирана. При цьому він залишився в історії не лише як деспот, а й як останній великий султан-воїн, який особисто водив війська у бій і повернув імперії військову славу.
