Більшість жителів Землі звикли до періодичної зміни дня і ночі. Причому, для європейців, наприклад, взимку ніч довша за день, а до літа вони міняються місцями. Однак є на планеті місце, де однаковий день і ніч. Це екватор. Тобто, це не одна географічна точка, а лінія, яка оперізує планету і проходить через 14 країн. Цікаво, що через ці держави суворо за маршрутом так ніхто жодного разу і не проїхав із мандрівників.
Однак навіть на екваторі рівність дня і ночі – поняття умовне. Світловий день тут довший на цілих сім хвилин. Цей самий процес спостерігається і під час рівнодення на Землі – 21 березня і 23 вересня. Уся річ у тім, що сонце піднімається над обрієм не одразу, спочатку з’являється його червона заграва. Ось уже й день починається. Це називається астрономічне рівнодення, і воно трохи зміщує межу між світлом і тінню навіть там, де день дорівнює ночі майже завжди.
Екватор: день і ніч без змін
Взагалі жити на екваторі тепло, – там завжди літо. Але в Еквадорі на лінії екватора є вулкан Каямбе. Так от, там знаходиться справжній льодовик на висоті 4690 м. І тамтешній клімат літнім назвати важко. І все ж навіть там, як і у всій екваторіальній зоні, день дорівнює ночі, нехай і з невеликими відхиленнями. Так влаштований екватор: день і ніч йдуть майже синхронно, цілий рік.
Зміна дня і ночі відбувається через те, що Земля обертається навколо своєї осі. Але процес цей відбувається під деяким нахилом. Тому існують ще полярні ночі та полярні дні, а також весняне та осіннє рівнодення на Землі, коли майже по всій планеті день дорівнює ночі.
Полярні ночі можна спостерігати за Північним полярним колом. Зазвичай вони відбуваються в грудні-січні. І що ближче це явище наближається до Північного полюса, то ніч довша. Наприклад, на самому полюсі Сонце взагалі зникає на 174 дні. А на значній відстані від крайньої точки планети полярна ніч може тривати лише кілька днів.
До речі, полярна ніч – це не зовсім морок. Відблиски сонця на небі все одно видно. Бувають навіть так звані білі ночі.
Є й полярний день. Причому, він буває відразу на двох полюсах. На Північному він займає 190 днів – з 19 березня по 25 вересня. А на Південному – 184 дні з 21 вересня по 23 березня. У цей час Сонце просто рухається по лінії горизонту і нікуди не опускається. На екваторі все інакше – там день дорівнює ночі, і такі крайнощі не зустрічаються. Ось чому ті, хто цікавиться, де однаковий день і ніч, неминуче приходять до екватора.
Якщо на екваторі пристосуватися до однакових днів і ночей відносно просто, то до полярної ночі, наприклад, звикають далеко не всі. У деяких людей спостерігаються нервові розлади на тлі порушення сну, деякі навіть впадають у депресію.
Тваринам у цьому плані простіше. Багато полярних звірів під час полярної ночі просто впадають у сплячку і закопуються в сніг. Цікаво, що прокидаються вони саме тоді, коли сходить сонце, хоча з-під снігу світла їм зазвичай не видно.
Утім, і на екваторі – життя не цукор. Досить сказати, що на цій земній лінії, по суті, немає жодної розвиненої держави. Річ у тім, що там знаходиться або пустеля, або вологі екваторіальні ліси. І там, і там обробляти землю практично неможливо. А де немає сільського господарства, немає і високорозвиненого життя. Та й промисловість там успішна не особливо. Хоча екватор – день і ніч тут урівноважені, це не компенсує економічних труднощів.
Відносних успіхів в економіці досягла, мабуть, тільки Бразилія, але знову ж таки не в екваторіальній зоні. Тож насолоджуватися місцями, де однаковий день і ніч, полюбляють, здебільшого, туристи. А місцеві жителі зазвичай просто не звертають на це уваги. Проте в дні астрономічного рівнодення навіть вони відчувають, як точно влаштована природа.
