Вигнанням із Росії 1812 року поневіряння Наполеона не закінчилися. До 1814 він ще намагався воювати з європейськими країнами, але був розгромлений, полонений і засланий на острів Ельба. Слід зазначити, що це було дуже своєрідне заслання. Вплив і авторитет навіть поваленого Бонапарта були дуже великі. В результаті йому дали можливість керувати островом і навіть мати невелику армію у півтори тисячі людей. При цьому навіть залишили артилерію в кілька гармат та невеликий флот.
Спочатку Бонапарт цим і задовольнявся, розвиваючи на острові економіку та торгівлю. Але у Франції тим часом відбувалися не дуже позитивні події. Союзники, що перемогли, забезпечили прихід до влади Людовіка XVIII, який швидко відновив проти себе буржуазію, обмежуючи її в правах. Та й простому народу стало зовсім несолодко через самоврядування дрібномаєтних, але дворян, що руйнуються.
Наполеон, котрий за настроями в країні уважно стежив за допомогою своїх численних шпигунів, вирішив взяти реванш. На початку березня 1815 він висадився у Франції з нечисленною острівною армією і рушив на Париж. Під час цього поступу на його бік активно переходили королівські війська, і вже 20 березня Наполеон вступив до Парижа знову з великою армією і оголосив себе імператором.
Варто зазначити, що він одразу заявив, що воювати із сусідніми європейськими країнами не має наміру, проте йому не повірили. Європейські правителі створили так звану Сьому коаліцію з армією в 700 тисяч чоловік, щоб остаточно розгромити грізного корсиканця. Наполеон, у свою чергу, мав у своєму розпорядженні військо, в якому було не більше 100 тисяч бойових одиниць.
У умовах Наполеона залишався один вихід – розгромити противників окремо випереджальними ударами. 16 червня 1815 року на території Бельгії він утік прусську армію під командуванням Блюхера, маючи намір пізніше взятися за англійців, якими керував Веллінгтон.
І в цей час корсиканець зробив головну помилку у своїй ратній кар’єрі. Бонапарт вирішив переслідувати залишки прусської армії, відправивши з цією метою армію під командуванням маршала Груші. Цим він скоротив чисельність свого війська майже на третину, але все одно рушив назустріч армії Веллінгтон.
Битва за Ватерлоо: хто переміг?
18 червня 1815 року відбулася битва при Ватерлоо – вирішальна битва, що визначила долю Наполеона. Бій був запеклим, сили обох сторін вичерпалися, але тут на допомогу підійшла прусська армія , що посилилася після відступу . А маршал Груші продовжував переслідувати лише її ар’єргард.
В результаті передові частини армії Блюхера стали вирішальною силою у розгромі Наполеона у битві при Ватерлоо . Веллінгтон і Блюхер завдали французам нищівної поразки, поклавши кінець епосі Наполеона.
Хто переміг Наполеона у битві при Ватерлоо?
У битві при Ватерлоо перемогла Сьома коаліція , що складалася з британських, пруських, голландських та інших союзних військ. Наполеон програв , після чого його знову полонили і відправили тепер уже на острів Святої Єлени під суворий контроль. Там він і помер від онкологічного захворювання.
