Сьогодні нам здається цілком природним, що кожна людина має прізвище. Ми отримуємо її при народженні та носимо все життя. Але так було далеко не завжди. Наші далекі предки чудово обходилися без прізвищ багато тисяч років. І тільки коли людей стало дуже багато, виникла потреба якось відрізняти Івана від Івана, а Джона від Джона.
Як з’явилися прізвища у суспільстві? Все почалося з простої життєвої потреби. Уявіть собі невелике поселення, де живе десяток сімей. Там усі один одного знають, і досить просто назвати ім’я людини. Але коли поселення розростається до сотень та тисяч мешканців, одного імені стає мало. Ось тоді люди почали додавати до імен додаткові “пізнавальні знаки”.
Спочатку це були прості прізвиська. Іван Рудий, Петро Коваль, Марія Висока – за зовнішністю, професією чи якоюсь особливістю людини. Ці прізвиська ще не передавалися у спадок. Але поступово вони закріплювалися за сім’ями, перетворюючись на те, що ми сьогодні називаємо прізвищами.
У якій країні з’явилися перші прізвища?
Історики вважають, що перші прізвища зародилися у Стародавньому Китаї ще близько 5 000 років тому. Китайці були справжніми піонерами у цій справі. Вже тоді вони існувала сувора система родових імен, які передавалися з покоління в поколие. До речі, саме тому у Китаї прізвище традиційно пишуть першим, а вже потім – особисте ім’я.
Але в якій країні з’явилися прізвища у світі у тому вигляді, в якому ми їх знаємо сьогодні? Ця честь належить Італії. У XI столітті у багатих італійських містах – Венеції, Флоренції, Генуї – почала активно розвиватися торгівля, з’явилося безліч юридичних документів, контрактів, заповітів. Ось тут і потрібно точно вказувати, хто саме підписує папір. Так у Європі зародилося прізвище як офіційний ідентифікатор людини.
Від італійців мода на прізвища поширилася всією Європою. Спочатку їх обзавелися аристократи та багатії, потім купці та ремісники. А прості селяни отримали прізвища найостаннішими – подекуди це сталося лише у ХІХ столітті.
Як перші люди отримали прізвище? Способів було кілька. Найпоширеніший – за фахом батька: Ковалів, Мельників, Ткачів, або в англійському варіанті – Сміт (коваль), Міллер (мірошник), Тейлор (кравець). Інший популярний варіант – на ім’я батька: Іванов (син Івана), Петров (син Петра), у скандинавських країнах – Андерсен (син Андерса), Йоханссон (син Йохана).
Багато прізвищ з’явилися за місцем проживання: Москвин, Рязанов, Зарічний. Або за характерними рисами зовнішності та характеру: Бєлов, Черняєв, Долгов, Молчанов. Іноді прізвища давали панове своїм кріпакам – просто за своїм бажанням чи настроєм.
Цікаво, що процес появи прізвищ розтягнувся багато століть. Хто перший придумав прізвище? Точної відповіді немає – це був природний процес, що йшов паралельно у різних куточках планети. В одних країнах прізвища утвердилися раніше, в інших – пізніше.
Сьогодні прізвище – це не просто набір букв у паспорті. Це зв’язок із нашими предками, шматочок сімейної історії. За кожним прізвищем стоїть своя історія: ким були наші прадіди, де мешкали, чим займалися. І це, мабуть, робить прізвища чимось більшим, ніж просто спосіб розрізняти людей один від одного.
