З ім’ям цього письменника пов’язано безліч таємниць. Причому, розгадати деякі з них так і не вдалося. Причому, захоплення містикою у Гоголя було, схоже, спадковим. Принаймні батько автора «Мертвих душ» неодноразово стверджував, що побачив своє доросле життя уві сні ще підлітком. А мати займалася тлумаченням прикмет і сновидінь. Уже тоді зароджувалися таємниці життя Гоголя, які потім стануть частиною його образу.
З дитинства майбутній письменник був мало не маніакально недовірливий. Постійно скаржився на слабке здоров’я, мив руки за першої ж нагоди і намагався уникати рукостискань.
Є взагалі дивна історія з його дитинства. Коли Колі виповнилося п’ять років, він втопив кішку в ставку, прийнявши її у вечірніх сутінках за нечисту силу. Подробиці утоплення невідомі, нібито він просто кинув нещасну тварину у воду. Чому тоді вона не випливла, залишається загадкою. Такі містичні історії про Гоголя не рідкість – оточуючі з дитинства відзначали в ньому щось дивне, Гоголь і потойбічне були нероздільні.
Одного разу в гімназії він настільки майстерно прикинувся душевнохворим, що в помутніння розуму повірили не тільки однолітки, а й дорослі викладачі.
У гімназії виявилися й інші його дивацтва. Наприклад, у кишенях у нього було завжди повно солодощів, які він, не ховаючись, поїдав просто на заняттях. А вже дорослим він за один присід міг з’їсти цілу банку варення, запивши його неймовірною кількістю чаю.
Гоголь і потойбічне: легенди та правда
Гоголя часто відвідували видіння. Вони стали проявлятися після того, як він перехворів на енцефалітну малярію. Неясні неясні картини спливали в його свідомості до самої смерті. Містика Миколи Гоголя проявлялася і в цих моментах, і в його творчості.
Крім того, письменник впадав у паніку під час грози. Якщо в кімнату входила незнайома людина, Гоголь одразу ж віддалявся без пояснення причин.
Ще він дуже боявся померти уві сні. І спав зазвичай у кріслі, особливо в останні роки життя. Загадки смерті Гоголя стали основою для безлічі легенд, заснованих на цих страхах.
Тема смерті Гоголя – взагалі особлива. Досі друкованими виданнями, навіть дуже авторитетними, бродять розповіді про те, що письменника нібито поховали живцем, коли він перебував у летаргічному сні. І нібито під час розтину труни під час перепоховання автора «Вія» виявилося, що скелет (вже вибачте за подробиці) лежить на боці. Виходить, що небіжчик у труні намагався перевернутися?
Щоб відокремити зерна від полови, а правду від домислів, необхідно викласти все по порядку. Гоголь і справді дуже боявся бути похованим живцем, навіть склав із цього приводу заповіт, де просив поховати себе тільки після появи ознак розкладання тіла. Тут теж відображаються таємниці життя Гоголя – його страхи, думки, передчуття.
І щодо цього є цілком реальні спогади скульптора Миколи Рамазанова, який знімав з обличчя письменника посмертну маску. Він пише, що, замішуючи гіпс, довелося поквапитися, оскільки ознаки тління вже починали проявлятися.
Тепер про перевернутого небіжчика. Труну перепоховували двічі. І під час цього процесу цілком могли висохлі останки зрушити, вони ж легкі. А легенда про роздряпану зсередини кришку труни – це взагалі результат буйної фантазії письменника Віктора Лідіна, який на останньому похованні був присутній і непогано потім на публікаціях своїх домислів заробив. Решта учасників церемонії жодних подряпин не помітили. І череп письменника, до речі, був на місці, тільки трохи повернутий. А то і на цей рахунок легенд ходить безліч. І знову ми стикаємося з містикою Миколи Гоголя, яка оточувала його і за життя, і після смерті. Загадки смерті Гоголя продовжують хвилювати уми, як і містичні історії про Гоголя, які множаться з кожним поколінням.
