Людство задумалося про безпечне падіння з висоти задовго до того, як навчилося підніматися в повітря. Хто винайшов парашут – питання, що хвилює істориків уже не одне століття. Ще Леонардо да Вінчі в середині XV століття не тільки описав натягнутий купол для повільного спуску повітрям, а й розрахував його розміри. Щоправда, як і безліч інших винаходів великого італійця, це пристосування тоді залишилося лише на папері. За його власним зізнанням – руки не дійшли до реалізації ідеї.
Приблизно через сто років хорват Фауст Вранчич натягнув на каркас шматок матерії з тією ж метою. Є відомості, що він навіть здійснював стрибки з веж у різних містах, але документальних підтверджень цим експериментам не збереглося. Проте багато хто вважає, що саме він – той, хто придумав парашут у його більш-менш практичному вигляді.
Історія винаходу парашута: від ідеї до порятунку
У XVIII столітті французький професор Дефонте представив «літаючий плащ». Сам він випробовувати свій винахід не наважився, натомість запропонував використати як випробовуваного засудженого до смертної кари. Доброволець знайшовся – вбивця Жак Дум’є. Він зістрибнув з вежі, отримав лише легкі травми і був помилуваний. Подальша доля Дум’є невідома, як і доля самого «плаща». Цей дивний епізод теж вписаний в історію винаходу парашута.
Усе змінилося 1783 року, коли з’явився парашут, який можна назвати справжнім. Брати Монгольф’є вперше підняли в небо повітряну кулю. Практично одразу з’явилася необхідність у безпечному покиданні гондоли. Саме тоді французький учений Себастьян Ленорман, учень Лавуазьє, розробив конструкцію, яку можна вважати першим повноцінним парашутом. Спочатку він випробовував його на тваринах, потім – стрибнув сам із вежі Монпельє 26 грудня 1783 року. Відтоді цей день вважають днем народження сучасного парашута – конструкція вже нагадувала не плащ, а радше парасольку.
Довгий час парашут залишався дивиною. Поки не з’явилися перші літаки. І, як це нерідко буває, поштовхом до розвитку стала трагедія. Питання про те, хто винайшов парашут, знову стало актуальним, але вже з практичного боку.
7 жовтня 1910 року на аеродромі під Санкт-Петербургом під час показового польоту розбився пілот Лев Мацієвич – його літак розвалився в повітрі, і він загинув на очах сотень глядачів. Серед них був актор Гліб Котельников. Побачене настільки вразило його, що він загорівся ідеєю створити індивідуальний рятувальний парашут.
Так з’явився компактний парашутний ранець – пристрій, який можна було завжди носити з собою і приводити в дію в екстреній ситуації. Саме Котельников – один із тих, хто придумав парашут у сучасному розумінні. Він представив свій винахід чиновникам, зокрема великому князю Олексію Михайловичу, який курирував авіацію. У відповідь почув: ідея шкідлива – льотчики стануть масово залишати машини за найменшої небезпеки. Але незабаром доводи здорового глузду і зростаюча кількість авіакатастроф узяли гору.
Пізніше, вже в СРСР, винахід Котельникова розвивався, удосконалювався і став обов’язковою частиною екіпіровки військових і цивільних льотчиків. А сам парашут – символом порятунку, мужності та наукового прогресу. Так завершилася важлива глава в історії винаходу парашута, давши світові надійний інструмент порятунку. І тепер, замислюючись про те, коли з’явився парашут, ми згадуємо не тільки дати, а й долі тих, хто стояв біля витоків.
