Боротися з брехнею людство намагалося ще з давніх часів, адже від того, говорив людина правду чи ні, часто залежало життя і доля інших людей. Методи виявлення обману у деяких племен були досить своєрідними. Наприклад, людину зв’язували і кидали в річку або озеро. Якщо він якимось чином примудрявся виплисти, його виправдовували, а потонулий автоматично вважався винним.
Випробовували і вогнем. Вважалося, що невинний сильних опіків не отримає. Цікавий спосіб визначити правдивість показань підозрюваного придумали в Стародавній Індії. Людині пропонували зайти в закритий загін до осла і смикнути тварину за хвіст. Мовляв, осел там не простий, а чарівний. І якщо його смикне за хвіст винний у злочині, тварина пронизливо закричить. А ось знущання з боку невинного осел витерпить без нарікань.
Виходить, що невинний повинен був повернутися із загону до суддів у повній тиші? Не зовсім так. На крик осла або його мовчання уваги не звертали. Підозрюваного просили показати долоні. Справа в тому, що хвіст тварини заздалегідь змащували сажею. Чесна людина осла смикнути не злякається, вона впевнена у своїй невинності. Тому її долоні напевно будуть забруднені сажею. А долоні злочинця, швидше за все, залишаться чистими, він до хвоста не доторкнеться, побоюючись бути викритим. Методика, прямо скажемо, оригінальна, але має свої похибки. А чи є вони у сучасних детекторів брехні? Спробуємо розібратися. Але почнемо з того, коли поліграфи з’явилися і як вони працюють.
Історія поліграфа: хто винайшов і як працює детектор брехні
Офіційно вважається, що перший поліграф винайшов і сконструював у 1915 році американський поліцейський Джон Ларсен. Він виготовив прилад, який вимірював тиск у підозрюваного протягом усього допиту і фіксував стрибки показників, записуючи всі значення у вигляді синусоїди. Аналогічним чином стежили і за частотою дихання. Саме з цього моменту почалася історія поліграфа в його технічному розумінні.
Але ще раніше юрист і психіатр Вільям Мартон оприлюднив дослідження, в яких повідомив світу про те, що у людини, яка бреше, тиск підвищується, тому що вона докладає зусиль, щоб правдивіше збрехати. Теорію Мартона і використовував Ларсен, так що правильніше буде вважати винахідниками обох. Це пояснює, хто винайшов детектор брехні і чому питання не є однозначним.
У 1938 році ще один поліцейський, Леонард Кіпер, додав до переліку сигналів організму під час брехні ще й дані гальванометра і запатентував остаточний детектор брехні. Кіпера і вважають батьком вже сучасного поліграфа, хоча, погодьтеся, не зовсім заслужено.
З тих пір пристрій, звичайно, модернізувався. Але принцип дії залишився колишнім — вимірювання фізіологічних реакцій на стрес і брехню. Це і є коротка відповідь на питання, як працює поліграф.
Чи можна обдурити поліграф? Кіпер вважав, що прилад фіксує брехню в 80% випадків. Але багато хто ставиться до цього скептично. Можливо, утримати в нормі тиск і дихання під час брехні непідготовлена людина не зможе. Але спровокувати невмотивовані стрибки можна легко і під час правдивих відповідей. Досить, наприклад, покласти в черевик кнопку і періодично на неї наступати. Так робили злочинці в багатьох країнах, і не один раз. В результаті прилад оголошувався «недієздатним», і вважати його дані доказами було вже неможливо.
