Якщо хтось вважає, що архітектурні чудеса світу давно збудовані (а деякі вже й наполовину зруйновані) в глибоку давнину, то цьому скептику явно не сюди. Тут буде розказано про одну з найкрасивіших і найоригінальніших споруд у світі, яку було збудовано 1973 року. А 2007 року її урочисто включили до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Йдеться про Сіднейський оперний театр, одну з найбільш знакових будівель XX століття, справжній символ Австралії та архітектурний шедевр.
Ім’я цьому шедевру архітектури – Сіднейський оперний театр. Будівля за короткий час стала справжньою візитною карткою Австралії. Щороку тільки оглядає його понад 10 мільйонів туристів. А на вистави приходить до 2 млн за такий самий період. Артисти пропонують глядачам близько 3 тис вистав і постановок. Такі показники легко пояснюють, чим знаменитий оперний театр у Сіднеї: він не просто функціонує, а живе насиченим культурним життям і залишається на вістрі інтересу публіки з усього світу.
Унікальним став дах театру, який облаштовували протягом десяти років. Він складається з панелей, що символізують вітрила та черепашки. Оскільки будівля розташована в морській бухті, враження створюється непередаване. Це видатне досягнення архітектури одразу стало однією з головних визначних пам’яток Сіднея, що привертає увагу не тільки туристів, а й архітекторів з усього світу.
Цікаві факти про Сіднейський оперний театр
Австралія – континент, що не має давнього культурного та історичного коріння, його освоювали пізніше за інші. Мабуть, тому в країні мало не до середини минулого століття не було свого стаціонарного оперного театру. І ось у Сіднеї задумали його побудувати. Місце підібрали швидко – мис Беннелонг-Пойнт. Тут колись був побудований перший форт поселенців. А потім знаходилося трамвайне депо. Сьогодні це місце займає сіднейська опера, яку з упевненістю можна назвати головною визначною пам’яткою Сіднея.
У п’ятдесяті роки оголосили конкурс на найкращий архітектурний проєкт. Прийшло понад 200 заявок. Увагу членів авторитетного журі привернула робота данця Йорна Вотзона. Тільки одні захоплювалися незвичайними формами, інші вважали їх потворними. Після запеклих суперечок проєкт все-таки було затверджено, щоправда, рішення виносили тричі. Вотзон за перемогу отримав 5 тис фунтів. Цей проект став вершиною архітектури середини століття і довів, чим знаменитий Сіднейський оперний театр в очах світу.
Спочатку будівництво планували завершити роки за чотири і витратити на це 7 млн доларів. Але складність робіт виявилася неймовірно складною і витратною. Зрештою, архітектора 1966 року звинуватили в необґрунтованому затягуванні будівництва. Та й кошторис на той час було перевищено вже в 15 разів. Образившись, Вотзон покинув Сідней і ніколи в нього не повертався. Щоправда, 2006 року за дорученням королеви Англії Єлизавети II, яка курирувала будівництво, він спроектував для театру додаткову західну колонаду. Але на її відкриття теж не поїхав. Вийшло, що своє дітище – оперний театр у Сіднеї – він так і не побачив, і залишив цей світ 2008 року.
Є легенда, в якій йдеться про те, що на створення даху з вітрил і пелюсток його наштовхнула шкірка очищеного апельсина. Але сам архітектор розповідав, що за основу цього рішення взяв дахи стародавніх мексиканських храмів. До речі, незвичайна архітектура даху створювала проблеми з акустикою в головному залі. Для вирішення проблеми використали рідкісну тоді натяжну стелю. А всього приміщень у будівлі понад сто. Є безліч барів і ресторанів. У Концертному залі стоїть величезний металевий орган із 10 тис. труб. Подібні цікаві факти про Сіднейський оперний театр роблять його ще більш загадковим і незабутнім.
Урочисте відкриття театру відбулося 28 жовтня 1973 року. Дебютною виставою стала опера Сергія Прокоф’єва «Війна і мир». Так почалася історія великої сіднейської опери, яка досі залишається унікальним явищем у світі мистецтва, архітектури та інженерної думки. Саме так народжуються пам’ятки Сіднея, які стають світовими іконами.
