Ім’я якогось одного винахідника ременя історія не зберегла, та його, ймовірно, і не було. Ця практична частина одягу використовувалася багатьма народами в різних кінцях світу. Ремінь у давнину слугував не стільки прикрасою, скільки потрібною утилітарною річчю. Спочатку одяг зі шматків шкур підв’язували мотузками з ліан, потім для цієї мети стали застосовувати смужки зі шкіри. Зручно і практично.
До речі, шкіряні ремені досі – найпоширеніші. Зараз є, звісно, моделі з інших матеріалів, зокрема й синтетичних, але популярність їх у рази менша. Коли розмірковуєш, хто придумав ремінь, стає зрозуміло, що це не був винахід однієї людини – це результат багатовікової необхідності та творчості різних народів.
У різних стародавніх цивілізацій ремені використовувалися по-різному. Єгиптяни з їхньою допомогою закріплювали пов’язки на стегнах, китайці оперізували халати. Який вигляд мав перший ремінь? Ймовірно, це була просто смужка шкіри або волокна, що виконувала суворо утилітарну функцію. Вважається, що штани першими придумали перси. Вони ж і зробили ремінь багатофункціональним. Він не тільки підтримував штани, щоб ті не осоромили господаря в невідповідний момент, на ремені підвішували ножі та сокири – не тягати ж їх вічно в руках. Так еволюція ременя почала включати і функцію збройового оснащення.
Історія ременя: від воїнів до модників
А ось модним аксесуаром ремінь став набагато пізніше. Ті ж перси стали вносити в нього різноманітні прикраси і вставки з дорогоцінних каменів, це перейняли хрестоносці під час своїх походів. І незабаром у Європі ремінь став мірилом достатку: чим майстерніше він був прикрашений, тим багатшим і впливовішим був його господар. Так розвивалася історія ременя, перетворюючи його з утилітарного предмета на показник статусу.
Величезний вплив на еволюцію ременя справили джинси. Без ременя їх взагалі складно уявити. Джинсовий ремінь обов’язково повинен мати пряжку – це своєрідний товарний знак. Зрозуміло, що носити його зі звичайними штанами майже навіть непристойно – це символ особливого стилю, який зберігається досі. Тож коли з’явився ремінь як елемент моди, можна точно сказати – з появою джинсів почався його новий виток.
Наприкінці XIX століття, у пору розквіту емансипації, з’явилися жіночі брючні костюми, а з ними і жіночі ремені. Вони були тоншими, вишуканішими, в моду швидко увійшли кручені вироби. Жінки швидко зрозуміли, що ці вироби підкреслюють тонкість талії. Якщо вона є, звісно. І тут знову спливає питання – хто придумав ремінь як декоративний елемент? Відповідь – це був поступовий процес, що охоплює різні епохи.
Приблизно в цей же час з’явилися і перші підтяжки. Але сплеск їхньої популярності швидко згас після того, як чоловічі штани з високою талією вийшли з моди. Еволюція ременя виявилася більш стійкою – він конкуренцію тріумфально виграв.
А під час Першої світової війни ремінь масово став невід’ємною частиною військової форми. І якоюсь мірою символом офіцерської честі – під час арешту зазвичай здають не тільки зброю, а й ремінь. Він робить військову людину підтягнутою, стрункою. Ця грань – і практична, і символічна – теж входить у багату історію ременя.
У слов’янських народів шмагання дитини ременем було досить частим покаранням. Щоправда, частіше ремінь використовували у знатних сім’ях. Для простолюдинів, навіть дорослих, частіше застосовували різки – тонкі прути. Про них, до речі, згадується навіть у Біблії. І тут знову можна згадати, який вигляд мав перший ремінь – простий, але символічно важливий предмет.
У наші дні ремінь – це не тільки частина одягу. Це ще й важлива деталь багатьох механізмів, особливо в автомобілебудуванні. Не варто забувати і про ремені безпеки. Між іншим, помиляються ті, хто вважає, що ремінь у давнину існував лише як одяг. У Росії ними широко користувалися візники. І ніхто з цього приводу не бурчав. Бувало, візники спеціально пристібалися ременями під час стоянки, коли хотіли трохи поспати або перебували, м’яко кажучи, в не зовсім тверезому стані.
