Історія розпаду Югославії – це, якщо простими словами, історія великої сім’ї, де кожен говорив своєю мовою, шанував свої традиції і пам’ятав свої, часом не найприємніші, історії взаємин з іншими. Поки живий голова сім’ї – суворий, але справедливий Тіто – він якось примудрявся всіх тримати разом. Але після його смерті в 1980-му все пішло навперекосяк , як буває, коли міцна рука забирається. Почалися сварки, поділ спадщини, з’ясування, хто тепер головний.
Сама Югославія з’явилася після Першої світової . Зібрали до неї кілька південнослов’янських народів: сербів, хорватів, словенців, боснійців, македонців, чорногорців. Усі різні, зі своїми особливостями та, головне, зі своєю історією, де були і дружби, і ворожнечі. За Тіто ці відмінності, звичайно, нікуди не поділися, просто їх намагалися не випинати. Але як тільки він помер, усі ці застарілі суперечності полізли назовні, як бур’яни після дощу.
Додайте до цього економічні труднощі, сплеск націоналізму – і ось готовий рецепт для конфлікту. Кожен народ захотів більшої самостійності, хтось просто автономії всередині Югославії, хтось – повної незалежності, свого окремого будинку. Словенія та Хорватія першими зважилися на цей крок у 1991-му , і помчало…
Чому все обернулося такою трагедією? Та тому, що історія – штука складна. Старі образи, як скалки, сиділи в пам’яті людей, і їх спритно розколупали політики, роздмухуючи націоналістичні пристрасті. У такій атмосфері будь-яка іскра могла спричинити пожежу. А іскор вистачало, у тому числі й у вигляді зброї, яку після Другої світової в Югославії було хоч греблю гати.
Найстрашніші сторінки цієї історії – війна в Боснії (1992-1995) з її етнічними чистками та звірствами, і конфлікт у Косові (1998-1999) .
У результаті Югославія розпалася. З’явилися нові держави: Словенія, Хорватія, Боснія та Герцеговина, Сербія, Чорногорія, Північна Македонія, і пізніше Косово , статус якого, щоправда, досі під питанням. Історія розпаду Югославії – це гіркий урок про те, до чого призводять невирішені конфлікти та розпалювання національної ненависті. І це нагадування про те, як важливо вміти домовлятися, шукати компроміси та поважати один одного, навіть якщо ви дуже різні.
