Штучне переривання вагітності називається абортом. У перекладі з латинської це означає «викидень», – точніше й не скажеш. Вкрай негативно ставляться до цієї процедури й основні релігії. Наприклад, засуджують аборти послідовники православ’я, католицизму, ісламу та буддизму. В іудаїзмі дозволяється переривати вагітність протягом сорока днів з моменту зачаття. Вважається, що в цей період плід ще не формується, а залишається просто згустком насіння.
Однак, якщо говорити відверто, у багатьох країнах, де ці релігії вважаються домінуючими, подібні заборони зупиняють не всіх. Куди серйозніші ситуації виникають там, де заборонені аборти не просто з релігійних міркувань, а офіційно – через закон. Саме в країнах із забороною на аборти часто виникають юридичні та гуманітарні конфлікти.
В яких країнах заборонено аборти: приклади жорстких заборон
Є країни, в яких аборти вважаються вбивством і, відповідно, засуджуються навіть у тих випадках, коли вагітність загрожує життю майбутньої матері. Насамперед, це стосується Ватикану. Але проблему можна вирішити, просто покинувши територію цієї маленької держави. Це, зрештою, можна зробити навіть пішки. Проте аборти заборонені у Ватикані в будь-якому вигляді – і це унікальний, але не єдиний випадок.
Є держави, де ситуація складніша. Наприклад, у якій країні не можна робити аборти навіть за медичними показаннями? У Сальвадорі. З 1998 року там встановлено кримінальну відповідальність за аборт за будь-яких умов. Жінки, які зробили це за власним бажанням, караються позбавленням волі на строк до 30 років. Ця країна входить до числа найжорсткіших прикладів того, в яких країнах заборонені аборти, і саме вона часто згадується серед найсуворіших.
У результаті трапляються прямо-таки трагічні історії. Не так давно Верховний суд країни ухвалив постанову про зняття обвинувачення з Синтії Родрігес. Адвокатам вдалося, нарешті, довести, що жінка пережила природний викидень. І все б нічого, тільки до цього дня нещасній довелося 11 років пробути в ув’язненні. Ще один приклад того, як країни з жорсткою забороною на переривання вагітності формують жорстоку правозастосовчу практику.
До 2006 року в Нікарагуа штучне переривання вагітності дозволялося з так званих терапевтичних причин. Але одного разу країну буквально сколихнула історія, коли в одній приватній клініці зробили аборт неповнолітній. Лікарів засудив міністр охорони здоров’я, їх намагалися відлучити навіть від римо-католицької церкви. Те, що трапилося, пізніше охрестили терористичним актом. Незабаром вийшов і новий закон, за яким аборти заборонені в країні повністю. Так Нікарагуа теж потрапила до списку тих, де заборонені аборти без винятків.
Мальта – єдина країна ЄС, у якій штучне переривання вагітності теж заборонено законодавчо. Вісімнадцятирічний термін ув’язнення отримують і лікар, який виконав операцію, і жінка, яка медика про це попросила. Щоправда, відомі випадки, коли поліцейські за власною ініціативою кримінальні справи з цього приводу не порушували, право таке в них є. Це відбувається у випадках, коли здоров’я жінки перебуває в небезпеці. Але, незважаючи на послаблення на практиці, Мальта входить до списку країн, у яких заборонені аборти на офіційному рівні.
Нарешті, найдавнішу заборону на аборти встановлено на Філіппінах. Там вона діє аж із 1870 року. По шість років в’язниці за подібну операцію отримують і лікар, і пацієнтка. З цієї причини Філіппіни часто згадуються серед тих, у якій країні не можна робити аборти навіть у XXI столітті. Це класичний приклад, як діють країни з жорсткою забороною, де релігія і закон злилися воєдино.
Звісно, з моральної точки зору аборти, особливо на пізніх термінах вагітності, можна прирівняти до вбивства. Але є життєві ситуації, в яких вагітність небажана надзвичайно, а іноді й небезпечна для жінки. Напевно, це потрібно все-таки враховувати – навіть у країнах із забороною на аборти. Адже аборти заборонені в найрізноманітніших куточках світу, але реальність у кожної жінки своя.
