Ще Вінстон Черчілль говорив, що війни часто завершуються жахливо, а починаються через дрібниці. Яскравий тому приклад – так звана Війна через відро, вона розігралася в Італії в 1325 і закінчилася грандіозною битвою, яка призвела до загибелі більше 2 тис. чоловік.
Учасниками цієї чвари були жителі Болоньї та Модени. У ті часи сусідні міста часто ворогували між собою і робили набіги одне на одного з банальною метою пограбування. В одному з таких набігів моденці трохи пограбували болонців і навіщось украли з місцевої громадської криниці дерев’яне відро. Так почалася знаменита Війна за дубове відро.
Зараз важко з точністю сказати, навіщо моденцям це відро знадобилося. За однією з версій вони склали туди награбовані коштовності. Але жителі Модени досі впевнені, що тоді їх так просто принизили.
Як закінчилася Війна за відро
Оговтавшись від набігу, болонці зажадали повернути не коштовності. Золото та перли були законним військовим видобутком. Але відро… Його зобов’язали повернути в ультимативній формі. Проте болонці розлучатися зі здобиччю відмовилися. В результаті справа закінчилася масштабною битвою за участю майже сорока тисяч людей. Війна за відро досягла апогею: моденців було менше, але вони виявилися краще озброєними. Ворог був розбитий і відігнаний за стіни Болоньї.
Загарбники розташувалися поруч і на очах у повалених болонців влаштували чи то лицарський турнір, чи спортивне свято – загалом, видовище було також принизливе. Є відомості, що злощасне відро демонструвалося як приз на цих змаганнях. Коротше кажучи, болонці досхочу знущалися з повалених сусідів.
Через кілька років між містами запанував мир, болонцям було навіть повернено частину трофеїв. Але цебро до складу цього повернення не увійшло. Воно досі знаходиться у кафедральному соборі Модени та демонструється всім охочим.
Проте вважати, що стільки людей загинуло майже марно у війні 1325 через банальне дерев’яне відро, було б неправильно. Насправді відро послужило лише приводом. Причина воєнних дій була іншою.
На початку чотирнадцятого століття в Італії відкрито ворогували два угруповання (зараз сказали б – партії), які боролися за владу в державі. Одну із ворогуючих сторін представляв Фрідріх Барбаросса, його прихильників називали гібеллінами. Другий клан очолив папа Іван ХХІІ, його послідовники іменувалися гвельфами. Моденці перебували за імператора, болонці підтримували главу християнської церкви. Саме політичні чвари призвели до загибелі тисяч людей.
Так Війна через відро увійшла в історію як один із найнезвичайніших військових конфліктів. Що ж, для людства це, на жаль, не новина.
