116 липня 1945 року в американському штаті Нью-Мексико на випробувальному полігоні стався перший в історії людства ядерний вибух. Його потужність була еквівалентна вибуху 18 тис. тонн тротилу. Дивлячись на цю вражаючу картину, чоловік задоволено промовив таке:
-Ось я і став руйнівником світів.
Це був американський фізик Роберт Оппенгеймер. Його сьогодні називають батьком атомної бомби. Оппенгеймер став символом не тільки наукового прориву, а й моральної відповідальності за те, що трапилося потім.
Під час Другої світової війни фашистська Німеччина спочатку була набагато ближчою до створення цієї зброї масового знищення, ніж США. Точніше, американці знали про розробки німців, але не надавали їм великого значення, вважаючи, що там ще дуже далекі від бажаного результату.
Але одного разу на ім’я президента США надійшов лист від Альберта Ейнштейна, в якому той буквально вимагав від американців негайно прискоритися в аналогічних дослідженнях. Вчений розповів, що німці активно розробляють уранові рудники в Чехословаччині, а це означає, що створення атомної бомби в рейху вже близько. Відомо, що ще до війни вони навчилися розщеплювати атомне ядро урану. Але у великих масштабах робити це і повністю контролювати процес вони ще не могли. Однак рано чи пізно це станеться. І при розщепленні певної кількості легких атомів урану може направлено вивільнитися величезна кількість енергії. Це і буде ядерний вибух.
Манхеттенський проект та Роберт Оппенгеймер: поворот в історії

Справа відбувалася в 1942 році. Війна на території СРСР йшла вже повним ходом, тож Німеччині, яка почала зазнавати поразки, нова зброя була потрібна, як повітря. Але кошти і сили були необхідні і фронту. Американці розуміли, що все це процес створення атомної бомби сповільнить, але не зупинить. Тож потрібно поспішати й самим. Саме тоді й народився Манхеттенський проєкт, у якому Оппенгеймер зіграв ключову роль.
Заради справедливості слід зазначити, що паралельні роботи велися і в Радянському Союзі. Фундаментальні радіохімічні дослідження проводилися ще в тридцятих роках. До розщеплення атомного ядра підійшли майже впритул. Однак війна з Німеччиною ці роботи дещо призупинила. Але коли 1942 року агентура НКВС доповіла Сталіну про активізацію американців у цьому напрямі, вітчизняних учених теж мобілізували. Однак команда Оппенгеймера Курчатова все-таки випередила.
Американці свій проект назвали «Манхеттен». І стали шукати вченого, здатного цей проєкт очолити. Зупинилися на Роберті Оппенгеймері. Роберт Оппенгеймер – біографія якого вже тоді викликала інтерес, читав у Каліфорнійському університеті якраз лекції про розщеплення атомного ядра. Його і запросили.
Треба зазначити, що вчений взявся за справу енергійно. Він об’їздив буквально всі лабораторії країни і зібрав у свою робочу групу найталановитіших. Наполеглива робота й увінчалася успіхом у 1945 році. За кілька місяців результат цієї праці стер з лиця Землі два японських міста і знищив тисячі невинних, загалом-то, людей. Це назавжди змінило історію XX століття.
Цікаво, що батько американської атомної бомби в студентські роки одного разу підклав викладачеві, який йому не подобався, на стіл отруєне яблуко. Завдяки щасливому випадку ніхто не постраждав. А студента пробачили, бо він був дуже здібним. Ситуація майже за Фрейдом. Пізніше, до речі, виникало питання: у чому звинувачували Роберта Оппенгеймера? – але офіційно нічого доведено не було. Він помер 1967 року, залишивши після себе суперечливу спадщину. Так помер один із найвідоміших учених XX століття – Оппенгеймер.