Коли говорять про полководчий геній Олександра Васильовича Суворова, часто (і це стверджують навіть авторитетні історики) зазначають, що Суворов не програв жодної битви. Анітрохи не применшуючи найбільших заслуг уславленого генералісімуса, потрібно все-таки визнати, що на його рахунку є, принаймні, одна поразка Суворова, причому досить чутлива.
За часів Катерини II Росія значно зміцнила свої позиції у Європі, відбувалося це у другій половині ХVII століття. За рахунок цього зростав вплив православ’я. У Польщі серед місцевої шляхти (так називалася місцева влада) було багато православних, але були й католики. Відкритої ворожнечі між цими групами не було, але католицька частина знаті була дуже незадоволена зростаючим впливом Російської імперії в Речі Посполитій — так називалася тоді єдина держава Польщі та Литовського князівства.
Зрештою, при підбурюванні Франції католицька знать Польщі організувала ціле повстання, яке загрожувало зруйнувати цілісність країни. Варшавський сенат запросив Катерину військову допомогу.
Звичайно, самотужки воювати з Росією конфедерати навряд чи зважилися б. Але їм активно допомагали підступні французи, які надсилали гроші, зброю та своїх військових радників. Плюс до цього шляхтичам вдалося вмовити турецького султана оголосити війну Росії, пообіцявши віддати імперії Османа деякі території. Коротше кажучи, ситуація сильно загострилася. У цей час імператриця і направила полководця Олександра Суворова, який уже мав генеральський чин, утихомирити повсталих поляків.
Єдиного війська у конфедератів тоді ще не було, вони просто заявляли про непокору владі в різних містах і фортецях, і Суворов зі своєю армією розбивав їх окремо. Ще один такий похід був влаштований на замок Ланцкорону, яким заволоділи конфедерати неподалік Кракова.
Сам замок знаходився всередині невеликої фортеці, в якій знаходилися гарнізон із 300 військових та французькі офіцери. А під керівництвом у Суворова було 1800 добре навчених багнетів. Усвідомлюючи свою чисельну перевагу, полководець наказав на негайний штурм.
Кріпаки подолати вдалося швидко, а ось перед воротами замку виникла штовханина. Щільні ряди російських поляків розстрілювали майже впритул на дуже обмеженому просторі. Багато російських офіцерів, які йшли на чолі загону, було вбито, під Суворовим був поранений кінь. Довелося давати команду до відступу.
Зараз французькі та польські історики намагаються уявити цю битву, як розгром російської армії. Йдеться навіть про 400 убитих з боку Росії. Насправді, Суворов програв битву не так важко, як це стверджують його противники. Суворівці втратили не більше трьох десятків людей. Щоправда, поранених було достатньо.
Швидше за все, Суворов, який звикли бити супротивника стрімким натиском, тоді даремно поспішив. Але через два місяці він повернувся під стіни замку і вщент розгромив тут уже ціле військо конфедератів разом із найманцями.
